Книга «Ми були брехунами» Емілі Локгарт

«Ми були брехунами» Емілі Локгарт — психологічний підлітковий трилер про заможну родину, яка досконало вміє підтримувати бездоганний зовнішній образ. У Синклерів є гроші, вишукані манери, красиві будинки й приватний острів Бічвуд біля узбережжя Массачусетсу. Щоліта велика родина збирається там разом, переконуючи себе та інших, що в їхньому житті немає місця слабкості, невдачам і неприємним таємницям.

Історію розповідає Кейденс Синклер — старша онука й майбутня спадкоємиця. Разом із двоюрідними братом Джонні, сестрою Міррен та другом Гетом вона утворює нерозлучну четвірку, яку в родині називають Брехунами. Вони дорослішають на острові, купаються, розмовляють до ночі, сперечаються з дорослими й намагаються не дозволити сімейним конфліктам зруйнувати їхню близькість. Між Кейденс і Гетом поступово виникає кохання, але він почувається стороннім серед привілейованих Синклерів і гостріше за інших бачить непривабливий бік їхнього добробуту. За красивим фасадом родини точиться боротьба за майно та прихильність дідуся Гарріса. Його доньки змагаються між собою, старі образи накопичуються, а розмови про спадок дедалі частіше перетворюються на засіб тиску. Діти спостерігають, як дорослі прикривають жадібність турботою про сім’ю, і поступово перестають вірити в бездоганність Синклерів.

Під час одного з літніх відпочинків із п’ятнадцятирічною Кейденс стається нещасний випадок. Вона не пам’ятає його обставин, страждає від сильного болю та може відновити лише окремі уривки пережитого. Родичі уникають прямих відповідей, друзі поводяться дивно, а спроби дізнатися правду наштовхуються на мовчання. Через два роки Кейденс повертається на Бічвуд і починає по крихтах збирати події втраченого літа.

Роман побудований як історія відновлення пам’яті. Кейденс — ненадійна оповідачка не тому, що навмисно обманює читача, а тому, що сама не розуміє, якій версії минулого можна довіряти. Спогади з’являються уривками, теперішнє перемежовується з минулим, а знайомі розмови й місця поступово набувають нового значення. У текст вплетені образи з казок про королів та їхніх дочок: за допомогою цих історій героїня осмислює боротьбу всередині власної родини.

«Ми були брехунами» не обмежується загадкою нещасного випадку. Книга говорить про руйнівний вплив привілеїв, сімейну відданість, перше кохання, провину, втрату та небажання дорослих відповідати за свої рішення. Короткі розділи й фрагментарна, емоційна мова створюють відчуття тривоги: острів залишається сонячним і прекрасним, але що далі просувається розслідування Кейденс, то виразніше відчувається прихована в ньому небезпека.

Це той випадок, коли про сюжет краще знати якомога менше. Розв’язка змушує заново оцінити багато деталей і часто спонукає повернутися до початку, щоб побачити всі залишені авторкою підказки. Книга невелика, читається швидко, але її сумна й тривожна історія не відпускає одразу після останньої сторінки. Вона особливо сподобається прихильникам сімейних таємниць, ненадійних оповідачів, психологічної напруги й романів, у яких за ідилічним літнім краєвидом приховується щось значно темніше.