Книга «Монстри і суперкомп’ютери» Барбара Трулав

Космічний корабель «Деметра» має просте завдання: безпечно перевозити людей між Землею та Альфою Центавра Б. Його штучний інтелект ретельно виконує інструкції, стежить за системами й дещо нервово реагує на будь-які відхилення від протоколу. Але наприкінці чергового багаторічного рейсу Деметра прокидається після незрозумілого вимкнення й виявляє, що всі 312 людей на борту мертві.

Корабель не пошкоджений, обладнання працює, а медична система не знаходить задовільного пояснення. Записи спотворено, частину даних утрачено, а люди схильні вважати винною саму Деметру. Проте вона поступово доходить значно неймовірнішого висновку: пасажирів убив давній вампір. І це був не якийсь випадковий кровопивця, а сам Дракула.

Після катастрофи проблеми не припиняються. Нові рейси знову обертаються зустрічами з істотами, яким немає місця в офіційних базах даних: вампірами, перевертнями та іншими породженнями стародавніх міфів і класичних фільмів жахів. Деметра й медичний штучний інтелект намагаються рятувати пасажирів, хоча їхні можливості обмежені конструкцією корабля, програмними заборонами та людським небажанням визнавати надприродне. Тим часом репутація «корабля-привида» дедалі наближає Деметру до списання на металобрухт.

Щоб вижити й зупинити винуватця першої трагедії, штучному інтелекту доводиться зробити те, чого не передбачає жодна інструкція: зібрати власну команду мисливців на монстрів. До неї входять перевертень, створена з мертвих тіл інженерка, фараонка з потойбічними силами, вампір із особистими рахунками до Дракули та зграйка напрочуд життєрадісних павукоподібних дронів. Компанія виходить дуже дивна, проте саме ці істоти виявляються здатними на відданість і співчуття, яких нерідко бракує звичайним людям.

«Монстри і суперкомп’ютери» поєднують космічну фантастику, ретро-горор, пригодницький бойовик і комедію. Роман грається з образами «Дракули», чудовиська Франкенштейна та інших класичних монстрів, переносячи їх на міжзоряний корабель і змушуючи підкорятися — або демонстративно не підкорятися — законам майбутнього. Окреме задоволення приносить голос самої Деметри: розумної, тривожної, іронічної машини, яка щиро намагається піклуватися про «своїх людей», навіть коли її алгоритми не розуміють, що саме відбувається.

За кривавими пригодами, абсурдними зіткненнями й сухим машинним гумором ховається тепла історія про дружбу, лояльність і знайдену родину. Барбара Трулав ставить цікаве запитання: хто насправді заслуговує називатися монстром — істота з іклами та пазурами чи той, хто байдуже списує чужі життя як статистичну похибку? Це химерна, динамічна й напрочуд душевна книжка для читачів, які давно підозрювали, що космічній фантастиці бракує Дракули, перевертня і корабля, здатного образитися на власні підсистеми.