Віра Дорош виростає в родині, де телевізорів більше, ніж кімнат, а правда змінюється залежно від того, який канал увімкнений. У цьому домі вимогливість і жорстокість сприймають як нормальний спосіб виховання, а любов здається нагородою, яку потрібно заслужити бездоганністю. Віра звикає жити в постійному прагненні бути кращою за всіх, адже лише так, як їй здається, можна отримати схвалення й тепло, яких так бракує. Одного дня випадок приводить дівчину до регіонального телебачення. Звичайний мікрофон новин стає для неї перепусткою у світ, про який вона давно мріяла. Але дуже швидко роман руйнує романтичні уявлення про професію. За яскравими ефірами приховані нескінченні компроміси із совістю, боротьба за рейтинги, абсурдні ситуації, професійні спокуси, домагання, ризик і постійний тиск. Саме тут Віра починає розуміти справжню ціну слави та те, наскільки легко загубити себе у світі, де все існує заради картинки.
Та роман не обмежується лише медійною тематикою. Це насамперед історія про людину, яка намагається вирватися з дитячих травм і навчитися жити за власними правилами. Телебачення стає не лише місцем роботи, а й символом сили, що здатна формувати суспільні уявлення, створювати кумирів, визначати, кому вірити, а кого забути. Через історію Віри авторка говорить про вплив медіа на наше життя, про прагнення бути почутими та про те, як легко чужі голоси можуть заглушити власний.
Читачі й оглядачі відзначають особливу інтонацію книги. У ній поруч існують сміх і біль, гостра сатира й щирі емоції, кумедні телевізійні історії та важкі сімейні сцени. Саме це поєднання робить роман живим: він однаково вміє розважити, розсмішити й боляче влучити в знайомі життєві ситуації.
«До побачення, телебачення!» — це книга для тих, хто любить сучасну українську прозу з яскравими героями, гострим гумором і глибоким психологізмом. Вона відкриває двері туди, куди не зазирають телевізійні камери, і нагадує, що за кожним ефіром стоять справжні люди — зі своїми мріями, страхами, помилками та надіями. Це роман, який захоплює не лише історією про телебачення, а й чесною розмовою про дорослішання, силу характеру та пошук власного голосу серед нескінченного інформаційного шуму. 🎥📚
Віра Дорош зростає у родині, де на три кімнати вдвічі більше телевізорів, а правда змінюється залежно від телеканалу. Вимогливість і жорстокість для неї — виховна норма, а завжди бути кращою — єдиний спосіб заслужити любов. Одного дня через збіг обставин підлітка Віра отримує в руки мікрофон регіональних новин. Так починається трагічний, але водночас і комедійний шлях дівчинки, яка мріє про славу у світі українського телебачення. Компроміси із совістю, курйози, домагання, спокуси й ризик — в її історії ви прочитаєте усе, що передує прямому етеру. Усе, що не покажуть у вечірніх новинах.
У цьому драмеді Емма Антонюк пише про дорослішання в середовищі, де любов треба заслужити, а телевізор формує уявлення про успіх, правду й «правильне» життя. Роман поєднує сімейну драму, соціальну сатиру й історію професійного становлення. Авторка показує, як дитячий досвід, страх бути непомітною та бажання вирватися з тісного світу впливають на вибір Віри. Героїня проходить шлях від дівчинки, яка дуже хоче визнання, до людини, що починає бачити ціну цього.
Книга написана живою, гострою і впізнаваною мовою. Тут багато іронії, але за гумором постійно відчуваються біль, сором і втома. Атмосфера роману напружена, іронічна й трохи гірка. Телебачення показане не як красивий світ з екрана, а як звичайна робота з хаосом, дивними правилами, помилками й рішеннями, про які глядачі зазвичай не знають.
Ця сторінка допоможе вам ближче познайомитися з електронною книгою «До побачення, телебачення!» Емма Антонюк перед читанням чи покупкою. Тут зібрано повний опис сюжету та ключових тем, які розкриває ця сучасна література. Офіційна анотація дає змогу швидко зрозуміти головний задум автора книжки, а влучні цитати передають атмосферу та стиль оповіді. Якщо ви ще вагаєтеся, зверніть увагу на чесні відгуки читачів, які вже встигли оцінити цей твір.
Залишити відповідь