Книга «З країни рижу та опію» Софія Яблонська

«З країни рижу та опію» Софії Яблонської — захопливий тревелог про Китай 1930-х років, написаний українською мандрівницею, фотографинею та кінооператоркою, яка прагнула не просто побачити екзотичну країну, а зрозуміти життя її мешканців, звичаї, віру й мистецтво.

Книжка постала з подорожей Яблонської Китаєм та Індокитаєм у 1932–1935 роках. Одна з перших описаних мандрівок веде її з Тонкіну до провінції Юнан — через гірські райони, небезпечні залізничні шляхи й місця, де напади «піратів» вважалися цілком реальною загрозою. Авторка розповідає про перевірки на кордоні, зустрічі з чиновниками та попутниками, непередбачувані пригоди й маленькі культурні непорозуміння. Навіть небезпечні ситуації вона часто передає з іронією та живою спостережливістю. Яблонська подорожує не як звичайна туристка. Вона знімає кінорепортажі й фотографує повсякденне життя, однак камера викликає у місцевих страх: дехто вірить, що погляд «маґічного апарату» здатен принести хворобу або смерть. Щоб працювати непомітно, Софія винаймає приміщення, створює видимість комерційної діяльності та фільмує перехожих із вікна. Читач бачить не лише отримані кадри, а й усе, що зазвичай залишається поза ними: довге очікування, зіпсовану плівку, невдалі спроби, суперечки та винахідливі хитрощі операторки.

У книжці є й значно похмуріші епізоди. Яблонська стає свідком страти «піратів», потрапляє у небезпечні райони, тікає від переслідувачів, переживає руйнівну повінь і відверто пише про власний досвід уживання опію та залежність. Проте її розповідь не перетворюється на перелік сенсацій. За пригодами постійно відчувається бажання збагнути людей, серед яких вона опинилася, і перевірити власні європейські уявлення про Китай. Особливо цікаво спостерігати, як змінюється погляд самої мандрівниці. Початкові очікування й стереотипи стикаються з реальністю, а поняття «цивілізованості» втрачає звичну однозначність. Яблонська уважно придивляється до китайського землеробства, працьовитості, суспільних відносин і ставлення до чужинців. Водночас вона не приховує власних помилок, надмірної допитливості та моментів, коли бажання втрутитися або допомогти обертається новою халепою.

«З країни рижу та опію» варто придбати не лише заради мандрівної екзотики. Це динамічна, місцями авантюрна й дуже особиста книжка про зустріч різних світів. Вона дає змогу побачити Китай майже сторічної давнини очима сміливої українки, яка брала із собою камеру, вирушала туди, куди інші не наважувалися, і вміла перетворювати пережите на яскраву літературу. Сучасне видання також містить пояснення незвичних слів і ключі до глибшого розуміння тексту.