Книга «Троє в човні (як не рахувати собаки!)» Джером Клапка Джером

Троє друзів — оповідач, Джордж і Вільям Самюель Гарріс — одного вечора доходять висновку, що їхнє здоров’я перебуває в катастрофічному стані. Гарріс скаржиться на запаморочення, Джордж відчуває приблизно те саме, а оповідач, погортавши медичний довідник, знаходить у себе майже всі відомі людству хвороби. Порадившись, вони вирішують, що страждають від перевтоми й потребують відпочинку на природі. Так народжується план двотижневої подорожі човном Темзою — від Кінгстона до Оксфорда. До трьох чоловіків приєднується Монморансі, енергійний фокстер’єр, який має власну думку про будь-яку справу й особливий талант знаходити пригоди. Герої уявляють тихе плавання серед мальовничих берегів, ночівлі під полотняним накриттям і цілюще свіже повітря. Насправді ж випробування починаються ще до виходу з дому.

Звичайне пакування речей перетворюється на грандіозний безлад. Провіант губиться під одягом, масло опиняється там, де його найменше сподівалися побачити, а Монморансі сумлінно втручається в роботу. Під час самої мандрівки друзям доведеться боротися з дощем, наметами, мотузками, консервною бляшанкою без відкривачки та власною нездатністю домовитися, хто саме має веслувати, готувати або тягнути човен. Кожен із них охоче керує роботою — бажано такою, яку виконують двоє інших. Подорож постійно переривається спогадами й байками оповідача. Тут з’являються дядько Поджер, який заради одного цвяха здіймає на ноги всю родину; Гарріс, що заблукав у лабіринті й узявся виводити інших відвідувачів; надзвичайно пахучий сир, здатний звільнити вагон; рибальські історії, у яких розмір улову зростає з кожним переказом. Джером знаходить комедію в найбуденніших заняттях — збиранні валізи, приготуванні сніданку, пошуку потрібного потяга чи спробі виконати просту господарську роботу.

Водночас «Троє в човні» зберігає риси подорожнього нарису. Човен проходить повз міста, села й історичні місця вздовж Темзи, а кумедні пригоди змінюються описами краєвидів, місцевими легендами та роздумами про минуле Англії. Ці спокійніші відступи створюють відчуття справжньої літньої мандрівки, під час якої можна милуватися річкою — аж доки чергова дрібниця не обернеться для героїв маленькою катастрофою.

Книга була видана ще 1889 року, але її гумор напрочуд мало постарів. Люди й тепер ставлять собі діагнози після кількох прочитаних сторінок, беруть у подорож забагато речей, переоцінюють власні практичні здібності й охоче пояснюють іншим, як треба працювати. Оповідач іронізує не лише над друзями, а й над собою, тому жарти залишаються доброзичливими, а герої — смішними, проте симпатичними.

«Троє в човні (як не рахувати собаки!)» варто придбати заради класичного англійського гумору, легкої атмосфери й чудової компанії, до якої хочеться повертатися. Це затишна книга про дружбу, відпочинок, людську самовпевненість і подорож, що запам’ятовується саме тому, що майже нічого в ній не відбувається за планом. А Монморансі переконливо доводить: троє чоловіків у човні — це лише частина екіпажу, причому далеко не найрозумніша.