Книга «Троща» Василь Шкляр

Після двадцяти п’яти років радянських таборів колишній вояк УПА намагається почати життя заново в чужому місті на Дніпрі. Та випадкова прогулянка цвинтарем повертає його до подій, які він так і не зміг залишити в минулому. На одному з надгробків чоловік бачить ім’я й фотографію свого бойового товариша Михайла Тимчака — того самого, кого вважав загиблим ще 1947 року. Однак напис на могилі свідчить, що Михайло прожив значно довше, служив радянській владі й помер зовсім недавно.

Ця знахідка змушує героя знову згадати трагедію у трощі — заростях очерету над Стрипою на Тернопільщині, де переховувалася група українських підпільників. Тоді, у 1947 році, більшовики оточили повстанців так несподівано й точно, що випадковістю це бути не могло. Хтось видав місце їхнього перебування. Але хто саме зламався, став агентом або свідомо прирік побратимів на загибель?

Розповідь рухається між двома часовими площинами: героїчною і трагічною боротьбою підпілля та життям людини, яка через десятиліття не припинила шукати правду. Спогади про облави, криївки, допити, роботу Служби безпеки ОУН і полювання радянських спецслужб поступово складаються в напружене розслідування. Поруч із війною та політичними провокаціями в романі постають дружба, кохання, помста, провина і болісне питання: чи здатен час скасувати відповідальність за зраду?

В основі «Трощі» лежать реальні події, що відбувалися 1947 року на Тернопільщині, а під час роботи Василь Шкляр звертався до архівних документів і свідчень очевидців. Водночас це не суха історична реконструкція, а гостросюжетний роман із детективною інтригою, сильними характерами й моральними виборами, у яких немає безболісних рішень. Навіть назва має подвійний сенс: троща — це і непролазний очерет, що приховував повстанців, і катастрофа, яка ламає долі, переконання та людські життя.

Ця книжка зацікавить читачів, яким важлива українська історія, але хочеться не переліку дат, а живого й емоційного занурення в епоху. «Троща» тримає напругою до розгадки, показуючи боротьбу українців не лише з окупаційним режимом, а й зі страхом, виснаженням та власною слабкістю. Це роман про людей, яких могли перемолоти обставини, але не змогли примусити внутрішньо скоритися.