Книга «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення» Олександр Михед

День початку вторгнення: Михед опиняється в Гостомелі, коли бойові дії ще не набули масового масштабу. Він описує, як із дружиною готувався до можливої атаки, як евакуювався до Чернівців і дізнався звідти, що їхній дім — у руїнах. Буча як кривава рана: батьки автора провели під окупацією три тижні, на власні очі бачили насильство й жах. Михед зводить їхні свідчення докупи, не вдаючись до прикрас. У тексті зустрінете не лише першоосібний нарратив, а й короткі історії друзів, колег, навіть сторонніх людей, чиї слова й записи в соцмережах потрапили до руки письменника.

Війна «перекроїла» щоденну мову: колись звичні слова стали тригерами, а елементи побуту, котрі доки що асоціювалися з безпекою, тепер нагадують про зруйновані міста й втрати. Михед ставить запитання: як війна вплине на дітей, яке «спадкове» знання про трагедію вони нестимуть у собі? Він веде розмову про колективні втрати: мовляв, українська історія завжди починалася «з нуля» після фронтів, репресій чи голодоморів. Цього разу ми мусимо зберегти спадок і не дати дозабути поколінням попереднім.

Назва нагадує біблійного Йова, який зазнав нестерпних страждань, але не втратив віри. Михед пропонує кожному «обрати собі позивний» — символ внутрішньої стійкості. Це не просто «справжня укріпленість», це заклик до єдності: «Хай би як українці чубилися між собою, перед обличчям ворога — ми разом».

Чому варто читати

• Живий щоденник війни
  Книга була написана «в онлайні» — Михед фіксував усе «на гарячу» впродовж першого року вторгнення. Завдяки цьому ми отримуємо хроніку в режимі реального часу, без редакторських затримок і корекцій «заднім числом».
• Емоційна щирість і простий стиль
  Автор обрав репортажний, майже простодушний тон: без зайвої риторики, але з глибокими відсилками до щоденного болю. Кожен абзац — це крок до розуміння того, як змінюється людина, коли довкола літають снаряди, а вхідні повідомлення стають історіями жаху.
• Важливість «впізнання»
  Це книга не лише для тих, хто шукає «осмислення», а й для тих, кому треба «упізнати» власний досвід. Українці від Запоріжжя до Львова розпізнають у тексті знайомі ситуації: добування води в укриттях, розмови про евакуацію, страх, коли підвал стає домом, і непохитну надію, що завтра буде перемога.
• Книга, здатна пояснити чужому читачеві
  «Позивний для Йова» відкривається закордонному читачеві як подорож у реальний світ війни XXI століття. Тут нема картинок із фронтових фільмів — є живі голоси, що говорять про інформаційний хаос, широку медійність конфлікту й відчуття, коли «замість новин — емоції».

Автор співпрацює з ілюстратором, чия робота виходить зі справжніх скріншотів новин. Це як візуальний доповідник подій: розбите вікно у батьківській квартирі, обвали й міни Бучі, обличчя людей, що йдуть у військкомати або розпитують про будинок, на який більше нема надії.

Для кого ця книжка

• Для кожного українця, що хоче зберегти знімок власної історії під час найважчого випробування в житті.
• Для дітей і підлітків, яким треба пояснити, що таке «вирватися з дому», що таке «посттравма» й чому втрати можуть стати «багатством пам’яті».
• Для волонтерів і ветеранів, які шукають інструмент для формулювання свого болю — тут знайдете слова й підтвердження власного досвіду.
• Для іноземного читача, котрому потрібно побачити війну очима пересічного українця; текст легко перекладати, адже мова проста й репортажна, без численних алюзій або залежностей від локальних мемів.

«Позивний для Йова» — це не просто свідчення одного автора, а хроніка кількох поколінь українців, які опинилися під кроком танків і куль. Кожен, хто читає цю книгу, знайде щось своє: чи то відлуння власного страху, чи то серію слів, що допоможуть сказати про біль, який не хотіли озвучувати. А за спільним досвідом стає зрозуміло: війна закінчиться, попри все, а Йов в кожному з нас — це символ незламності духу.

Замовте «Позивний для Йова» вже сьогодні — аби зберегти в пам’яті правду про роки боротьби та розповісти своїм дітям, чому ми не зламалися, а вистояли.