Книга «Норфервілль» Франк Тільє

Тедді Шаффран, кримінолог-профайлер із Ліона, дізнається страшну новину: його доньку Морґану знайшли мертвою в Норфельвіллі — маленькому шахтарському містечку на Далекій Півночі Квебеку. Її тіло лежало просто в снігу неподалік індіанської резервації, а вбивство було настільки жорстоким, що Тедді майже одразу кидає все й вирушає туди сам. Бо коли гине власна дитина, уже немає значення, наскільки ти професіонал. Залишається тільки бажання дізнатися правду. Норфельвілль зустрічає його як чуже, майже вороже місце. Сніг, шахти, нескінченний холод, мовчазні люди й відчуття повної ізоляції. Франк Тільє дуже добре створює цю атмосферу — таку, де сам пейзаж ніби тисне на героїв. Читачі у відгуках часто пишуть, що мороз у романі буквально відчувається фізично, а місто здається живим і недобрим. Розслідування доручають Леоні Рок. І для неї ця справа теж стає особистою. Леона народилася саме в Норфельвіллі, але багато років тому втекла звідти після страшної травми — у підлітковому віці її зґвалтували троє невідомих. Повернення додому для неї майже як повернення в кошмар, від якого вона все життя намагалася втекти. Але водночас це шанс нарешті зрозуміти, хто зламав її життя тоді. І от саме ця пара — Тедді та Леона — робить роман таким сильним. Вони обоє дуже виснажені люди. У кожного свій біль, свої травми й своя причина не відступати. Поступово їхнє розслідування починає витягувати назовні старі злочини, мовчазні змови та речі, про які мешканці Норфельвілля воліли б ніколи не говорити. Чим далі вони просуваються, тим сильніше стає відчуття, що місто роками приховувало щось дуже темне.

Тільє взагалі любить жорсткі трилери, але «Норфельвілль» багато хто називає особливо похмурим навіть для нього. Тут багато тем про насильство, страх, соціальну нерівність і становище корінних народів Канади. І через це історія виглядає не просто вигаданою загадкою, а чимось дуже тривожним і реалістичним. У відгуках читачі окремо згадують, що роман сильно б’є саме атмосферою безнадії та мовчання, у якому зло існувало роками. При цьому книга читається дуже швидко. Постійно з’являються нові підозри, напруга росте, а Тільє вміє закінчувати глави так, що хочеться негайно перегорнути наступну сторінку. Це саме той трилер, який легко почати ввечері «на трохи», а потім раптом зрозуміти, що вже глибока ніч.

Якщо подобаються похмурі кримінальні історії з важкою атмосферою, психологічною напругою та героями, які самі ледве тримаються на ногах, «Норфельвілль» точно вартий уваги 🖤