Книга «Мій дід танцював краще за всіх» Катерина Бабкіна

Усе починається у Харкові, коли першого вересня, у перший рік незалежності, в школі знайомляться діти з різних сімей — і ця дружба визначить їхнє майбутнє на роки вперед. Від театру Леся Курбаса, знищеного у 20-х, через Голодомор, війну, еміграції, лихі 90-ті й аж до війни на Донбасі — родинні історії перетинаються, сплітаються, створюють спільне полотно нашої новітньої історії.

Кожна новела — це голос одного з родичів, що був дитиною, батьком чи дідусем, і навіть якщо вони мовчать про своє минуле, воно все одно відлунює у житті наступних поколінь. Тут є місце і прийняттю, і болю, і любові, і втраті, а головне — надії, що навіть поламаним і самотнім завжди можна знайти шлях до щастя.

«Мій дід танцював краще за всіх» Катерини Бабкіної — це одна з тих книг, які хочеться перечитувати й обіймати подумки. Перед вами не просто збірка оповідань, а цілісний роман у новелах, у якому долі п’яти родин сплітаються у багатоголосу історію сучасної України. Кожна з дванадцяти оповідей — окрема життєва драма, та разом вони формують мозаїку трьох поколінь, у якій знаходить себе кожен, хто хоч раз намагався зрозуміти свій зв’язок із минулим.

Чому варто прочитати?

• Глибокий зв’язок поколінь.
  Авторка надзвичайно тонко показує, як історія України відбивається у житті «маленьких людей». Ви впізнаєте у цих персонажах своїх бабусь і дідусів, батьків, а, можливо, і самих себе. Минуле тут — не тягар, а ресурс, з якого виростає і біль, і сила.
• Стиль, що зачаровує.
  Мова Бабкіної — поетична, щира й лаконічна. Вона уникає зайвої хронологічності, дозволяючи читачеві самому скласти з маленьких пазлів велику картину. Кожна деталь — це маленький символ: вода, танець, родинний рубін чи навіть стара ванна — усе набуває нового змісту.
• Жива, пульсуюча дійсність.
  Герої не ідеалізовані: хтось повторює помилки батьків, хтось пробачає, хтось страждає від жорстокості, хтось шукає власний голос. Та, попри темні сторінки нашої історії, авторка дарує світло: шанс стати щасливим тут і зараз.
• Книга, що говорить із кожним.
  «Мій дід танцював краще за всіх» — це роман про те, як ми, сучасні українці, переосмислюємо власне минуле, приймаємо себе зі всіма травмами й страхами, і, зрештою, віднаходимо своє місце у світі. Книга отримала Центральноєвропейську премію «Ангелус» — і цілком заслужено, бо тут справді «танцюють» усі ті історії, які роблять нас людьми.

Рекомендуємо прочитати цю книгу, якщо ви цінуєте щирі, глибокі, справжні історії про життя, родину й силу зв’язку поколінь. Тут кожен знайде шматочок власної пам’яті, переживе катарсис і, можливо, дізнається, чому навіть у найтемніші часи можна залишатися вільним і щасливим.

І пам’ятайте: щоб стати щасливим — інколи достатньо просто дозволити собі танцювати, навіть якщо танцюєш із шрамами й на зламаних ногах.