Книга «Човни» Володимир Станчишин

«Човни» Володимира Станчишина — художній психотерапевтичний роман про українців, які намагаються зрозуміти себе й знайти власне місце у війні. Це перший художній твір автора, відомого книжками про тривожність, стосунки та психологічне проживання воєнного досвіду. Цього разу він не пояснює людські переживання мовою нонфікшну, а втілює їх у вигаданих, але болісно впізнаваних історіях.

Герої роману пливуть у різних човнах одним величезним морем війни. Кожен човен уособлює окреме життя з накопиченими ще до вторгнення страхами, травмами, звичками, перемогами й невирішеними конфліктами. До персонажів приходить спостерігач Олекса, який розмовляє з ними як психотерапевт: слухає, ставить запитання та допомагає розплутати минуле, щоб вони могли побачити, чому ухвалюють саме такі рішення.

Сім сюжетних ліній розповідають про дуже різний досвід. Анна намагається прийняти загибель колишнього чоловіка на фронті й відпустити минуле. Самотній Артем шукає спосіб бути потрібним. Марина разом із родиною виїхала за кордон і мусить звикати до життя, у якому далеко не все залежить від її старань. Волонтерка Вишня існує на межі виснаження, а Максим переживає розлуку із сім’єю, що залишила Україну. Їхні історії переплітаються й поступово розкривають теми втрати, служіння, еміграції, самотності, провини, любові, втоми та надії.

Станчишин не вибудовує ієрархії болю і не ділить персонажів на правильних та неправильних. Він показує, що за кожною реакцією та кожним вибором стоїть особистий досвід, якого інші можуть не знати. Людина, яка воює, волонтерить, виїхала за кордон, залишилася вдома чи просто намагається витримати ще один день, перебуває у власному човні — і її історія також заслуговує бути почутою.

«Човни» — пронизлива, відверта й водночас тепла книжка про нас у теперішній війні. Вона не обіцяє простих відповідей, зате допомагає побачити за чужими вчинками живих людей і, можливо, трохи краще зрозуміти тих, кого раніше хотілося лише засудити. Це роман для читачів, яким потрібна не героїчна панорама бойових подій, а чесна розмова про те, що війна робить із людськими почуттями, стосунками та здатністю рухатися далі.