Книга  «Я, яка ніколи не знала чоловіків» Жаклін Арпман

Тридцять дев’ять жінок і одна дівчинка живуть замкненими в підземній клітці під наглядом озброєних охоронців-чоловіків, які ніколи з ними не розмовляють. Жінки не знають, чому їх ув’язнили, що сталося зі світом і чи існує щось за межами їхньої підземної в’язниці. Дівчина — єдина, хто не пам’ятає життя до ув’язнення, тому вона сприймає цей дивний світ як єдину реальність.

Одного дня лунає сигнал тривоги, охоронці раптово зникають, і жінки отримують шанс утекти. Вони виходять назовні й опиняються у величезному, майже порожньому світі — без міст, без людей, без пояснень того, що сталося. Відтепер їм доводиться вчитися жити самостійно, будувати маленьке суспільство, виживати, шукати відповіді та намагатися зрозуміти, ким вони є і що сталося з людством.

Роман не стільки про пригоди, скільки про життя, пам’ять, самотність, людську природу і спробу зрозуміти світ, у якому немає відповідей. Оповідачка дорослішає в цьому дивному світі, спостерігає за іншими жінками, за смертю, за часом, за тим, як народжується і зникає маленьке людське суспільство. У певному сенсі це історія про людину, яка вчиться бути людиною без минулого, без культури, без звичного світу.

Це дуже незвичайний, тихий і водночас сильний роман — не про події, а про існування, про самотність і про те, що означає бути людиною, коли світ зник. Саме тому ця книга залишає дуже сильне враження і змушує думати ще довго після прочитання.