Книга «Культурна колонізація. Cтрах, приниження та опір України в радянській імперії» Радомир Мокрик

«Культурна колонізація. Страх, приниження та опір України в радянській імперії» Радомира Мокрика — це книжка, яка боляче, чітко й дуже переконливо показує: війни починаються не лише з гармат, а й зі слів, підручників, пам’ятників, “правильних” пісень і нав’язаних міфів.

Автор веде читача крізь механізми, якими російсько-радянська імперія століттями формувала в українців комплекс меншовартості, перекроювала історію під себе й витісняла українську мову з публічного простору. Культура в цій історії — не “додаток” до політики, а інструмент експансії: спершу знецінити, потім підмінити, далі — переконати, що “так було завжди”, і лише після цього — прийти силою.

Та це не тільки книжка про тиск. Це книжка про спротив. Про шістдесятників, дисидентів, правозахисників, про людей, які розуміли: захист мови, пам’яті й права називати світ своїми словами — це боротьба за майбутнє. Тут багато конкретики: як працювали нагляд і цензура, як “виховували” творчу інтелігенцію, як історична пам’ять ставала зоною підвищеної небезпеки — аж до фізичного знищення місць і символів, які не вкладалися у дозволену картину світу.

Особлива сила книжки — в тому, що вона постійно підсвічує зв’язок між минулим і теперішнім. Мокрик показує, як після 1991 року імперські інструменти не зникли разом із табличками та назвами вулиць: лишилися звички, міфи про “братні народи”, автоматичне “озиратися на Москву” — і як це стає ґрунтом для нових хвиль агресії.

Це читання, після якого складно повернутися до наївного “культура поза політикою”. Книжка дає мову для розуміння власного досвіду, допомагає побачити логіку приниження — і логіку опору. Вона для тих, хто хоче не просто знати факти, а зрозуміти, як працює колонізація через культуру — і як їй протистояти.

Якщо вам важливо бачити ширшу картину російсько-українського протистояння — не лише на фронті, а й у школі, медіа, книжках, пам’яті — ця праця стане однією з найпотрібніших у бібліотеці.