Книга «Бабуся вмирати не любила», Павло «Паштет» Белянський

«Бабуся вмирати не любила» — це 224 сторінки живої пам’яті про Донбас, де між шахтними копрами й фронтовими сиренами вчиться любити й виживати одна велика родина. Павло «Паштет» Белянський узяв реальні історії трьох поколінь власного роду й перетворив їх на роман-оповідь, який читається як серіал із коротких серій: смішних, болючих, страшенно теплих.

Що всередині

• Шахтарське селище Луганщини. Побут, гіркий гумор і гордість людей, що «копають хліб» під землею.
• Три історичні катастрофи. Революція, Друга світова, нинішня війна — і як вони формують характер кожного члена роду.
• Портрети-новели. Дід-шахтар із «копитом» замість руки, бабуся-атлант, яка тримає дім після втрат, діти-втікачі й онуки, що шукають себе у світі, де «між війнами» дедалі коротше.
• Без фальшивого пафосу. Автор показує, як токсична мовчанка, побутове насилля й мрії про море підривають сімейні підвалини не гірше за снаряди.

Чому ця книга — must read

• Для тих, хто хоче зрозуміти (а не тільки поспівчувати) Донбас. Тут немає лекцій, лише правдиві людські історії, що резонують незалежно від географії.
• Для тих, хто любить сімейні саги à la Маркес, але в українських реаліях. Кожна глава — окремий удар серця про любов, провину, прощення й силу стояти на своєму.
• Для тих, кого приваблюють голоси ветеранів. Белянський — діючий військовий; він пише гостро, але без зайвого героїзму, і тому віриться кожному слову.

Книжка пахне вугіллям, домашнім борщем і порохом, а звучить, як колискова, яку бабуся співала, щоб прогнати смерть. Якщо вам близькі чесні тексти про українську душу без гламуру й цензури — кладіть «Бабусю…» у кошик і готуйтеся читати запоєм.